Дамострой найпривабливіші і привабливі російські архітектори

Її інтуїція знайшла нині статус догми, і представляючи груповий портрет жінок-архітекторів, ми віддаємо собі звіт в лютої неполіткоректності нашого проекту. А також в деякій його «радянськості» — тим більше, що й виходить цей номер якраз до 8 березня.

Але не тільки радянська традиція винна в розхожому думці, що архітектор — професія чоловіча. У дореволюційній Росії їх не було зовсім, та й на заході сьогодні їх теж підозріло небагато. Тобто, в професії-то вони є, але от архітекторів креативних, тих, хто має власне бюро або хоча б грає в проектуванні провідну роль, — одиниці.

У чому справа? Зрозуміло, звичайно, що робота важка. І фізично (по будівництвах мотатися), і психологічно (з замовниками лаятися). А керувати — це значить, бути ще й політиком, бухгалтером, дипломатом, психологом і т.д. Але це все якісь не самі вагомі причини: в кінці кінців, не цеглу ж вантажити. Нічого такого спеціально «чоловічого» у цій професії не спостерігається. Та й керувати не кожен чоловік уміє.

Зрозуміло, що у жінки є багато інших важливих справ: будинок, сім'я, діти. Але ці аргументи чомусь не заважають жінкам блищати в інших творчих професіях: кіно, музиці, театрі. Якось все справляються. Дитину — няні, дім — прибиральниці, чоловіка — коханці, і вперед. Хоча, зауважимо, що серед кутюр'є або кінорежисерів жінок теж трохи …

Можна припустити таку відповідь: суспільство наше похмуро патріархально, і до жінки в «чоловічий» професії ставиться з рудиментарним недовірою. Причому, якщо в СРСР просування жінок на чоловічу територію заохочувалося, то сьогодні все повернулося до дореволюційної (декому здається, що до «західної») моделі: жінка сидить вдома, виховує дітей, ходить по фітнесу і салонам краси. А в хату на скаку — ні-ні.

Свежие записи

Комментирование закрыто.

Страница 1 из 11