Це зараз можна, наприклад, без…
Це зараз можна, наприклад, без проблем використовуючи конструктор jimm, встановити аську на телефон або влаштувати відеоконференцію з партнерами, перебуваючи в різних країнах. Але так було не завжди.
На початку 70-х років у відділі Міністерства оборони США, який ще відомий під назвою ARPA (агентство з дослідження проектів особливої складності), займалися проблемами підтримки та збереження контролю комунікацій на випадок втрати основних джерел зв'язку при ядерній атаці з боку Радянського Союзу. Виходячи з головних принципів ведення військової стратегії, перший удар повинен був піти саме за системою комунікації. Це б позбавило можливість командування Американських стратегічних сил здійснювати удар у відповідь.
У розробку потрапив проект мереж, що складаються з окремих комп'ютерів, які б не залежали від інших центральних серверів. Головним завданням було, навіть при втраті контролю над одним або групою комп'ютерів, забезпечення уцілілої системою невідворотного удару у відповідь.
Спочатку ця мета була цілком легко досяжна. Загальна система окремої будівлі мала таку складну дротову мережу, при якій вихід з ладу однієї лампи не впливав на роботу всього командного пункту. Однак комп'ютери того часу до масштабної роботи були ще не готові. Якщо зараз, наприклад, працювати з jimm може навіть школяр, то тоді одна операція простого розрахунку вимагала злагодженої роботи персоналу кваліфікованих программісто2. Протягом 1970-80х років американська комп'ютерна індустрія випускала такі оперативні системи, як, наприклад, IBM, ЦВМ, Microsoft і Apple.
Поєднати в одну мережу кілька десятків комп'ютерів, що мали одну ОС, наприклад, IBM, можна було цілком. Також і окремо стоїть група комп'ютерів Макінтош працювала чудово, але об'єднати IBM і Макінтош, здатних на обмін інформацією, було набагато важче.
Перші згадки про глобальній мережі з'явилися з 1961 року, коли "батьком Інтернету" Леонардом Кейнроком була опублікована стаття з викладом пакетної пересилки інформації. Вдалі кроки зі створення цієї мережі були виконати 2 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті, де сам професор зі своєю командою об'єднали в одну працездатну групу комп'ютер з мережевим пристроєм передачі даних — маршрутизатором, також званим — Interphase Message Processor. Тодішні його розміри були приблизно порівняти з холодильником.
Спочатку мережа інтернет давала можливість вченим користуватися інформацією колег в інших центрах, листуватися на примітивному рівні. У той час ще ніхто й подумати не міг, що звичайна, встановлена аська на телефон або сучасний комунікатор, розміром з пачку від сигарет, здатні будуть замінити ті великі машини.
Свежие записи
- Где можно выполнить тату в Киеве?
- Прекрасный фильм «Звездный охотник»
- Арматура для стройки и не только
- Медицина не менее важная вещь, чем оружие на войне
- Ножі військового призначення
- Снайперська гвинтівка Sako TRG M10 (Фінляндія)
- Создаем комфорт на кухни
- Печати на производство и не только
- Росія розкрила плани з модернізації автомата Калашникова
- Сигарних фабрик і мануфактур в