Будинок який побудував Норман


А що, якщо Темза символізує плин часу? Тоді це вузьке блискаюче лезо розсікало час за Гринвічем на дві частини: до 10 червня 2000 року і після.


В той день у Лондоні відкривали новий пішохідний підвісний міст, який його творець так і назвав: «Лезо світла». Фантазія з алюмінію немов парила у повітрі. Ніяких несучих тросів — їх заховали нижче рівня настилу. Ніяких опор — 325 метрів прямої, як лазерний промінь, сяйва, що зневажає всі закони гравітації.


Південне вістрі моста впиралося в громадину музею «Тейт Модерн», північне целілось прямо в величний купол Святого Павла. Власне, «Міст Тисячоліття» і був задуманий як нова оглядовий майданчик для знаменитого собору. Я стояв у натовпі лондонців і фізично відчував спиною, потилицею, як навколо стискається тугий пружиною людське нетерпіння. Раптом гул: «Letting in!», «Пускають!» З радісним зітханням люди кинулися на міст, як на паломництво в Мекку.


Треба знати англійців. У них хоч різдвяний розпродаж, хоч безкоштовна роздача ношених краваток Елтона Джона, ніхто ліктем в живіт тебе не осадив. Дві тисячі чоловік, як підрахувала потім поліція, статечно ступили на смугу алюмінію шириною 4 метри. Гуськом, по 4-5 чоловік в ряд. Немов наша демонстрація в брежнєвський Першотравень. І міст майже невловимо, дрібно затремтів. Здавалося, від задоволення, як гігантський фантастичний звір, якому почухали загривок.


Народ інстинктивно став крокувати в ритм з коливаннями. Так легше йти. І тут дрож перейшла в злісну, розгонисту вібрацію. Прямо на очах картина стала розсипатися на кадри з якогось фільму катастроф. Ось рука вчепилася в поручень. Аж кісточки побіліли. Ось бабуся в перуці завалилася навзнак. Білі туфельки — вгору, парик — в Темзу.

Свежие записи

Комментирование закрыто.

Страница 1 из 11